ІНТЕРАКТИВНА ВПРАВА

 Інструктування (2—3 хвилини).

2.  Об'єднання в групи або розподіл ролей (1—2 хвилини).

3. Виконання завдання, де вчитель виступає як організатор, помічник, ведучий дискусії (5—15 хви­лин).

4.  Презентація результатів виконання вправи (З— 15 хвилин).

ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ (РЕФЛЕКСІЯ)

   Рефлексія результатів учнями є природним і найважливішим компонентом інтерактивного на­вчання.

   Рефлексія здійснюється в різних формах: як ін­дивідуальна робота, робота в парах, групах, дискусія. Вона застосовується після найважливіших інтерак­тивних вправ, після уроку, після закінчення певного етапу навчання.

Методика проведення рефлексії на уроці містить наступні етапи.

1. Припинення діяльності (з можливістю продо­вження роботи).
2. Відновлення послідовності виконаних дій (на­віть незначних).
3. Вивчення відтвореної послідовності дій з точки зору їх ефективності, продуктивності, відповідності поставленим завданням.
4. Виявлення і формулювання результатів реф­лексії:

• предметна продукція діяльності (ідеї, пропози­ції, закономірності, відповіді на запитання);
• способи, які використовувалися чи створюва­лися в ході діяльності;
• гіпотези щодо майбутньої діяльності. Рефлексія може подаватися у вигляді малюнків, схем, графіків.

Технологія проведення підсумкового етапу

І етап:

- використовуйте відкриті запитання: як?, чому?, що?;

-  виражайте почуття;

- наполягайте на описовому характері коментарів;

-  говоріть про реально зроблене.

ІІ етап:

- запитуйте про причини: чому?, як?, хто?;

- заглибтеся у відповіді: чому його немає?, що було б, якби?;

- шукайте альтернативні теорії;

- доберіть інші приклади;

-  наведіть думки незалежних експертів.

ІІІ етап:

-  домагайтеся, щоб учні взяли на себе зо­бов'язання щодо подальших дій.

Цей етап займає 20 % часу уроку.

   Підсумовуючи всі етапи інтерактивного уроку, прой­шовши всіма його сходинками, починаєш розуміти всю глибину підходів до вдосконалення сучасного уро­ку. Адже суть інтерактивного навчання в тому, що на­вчальний процес відбувається за умови постійної актив­ної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання, де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами процесу, розуміють, що вони роблять.

   Інтерактивне навчання — це спеціальна форма ор­ганізації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету — створити комфортні умови, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелек­туальну спроможність.

Інтерактивні вправи

   Метод полягає у вирішенні проблеми та виробленні певної ідеї за обмежений час          (10-15 хвилин).

   Обрати керівників груп шляхом прове­дення бліцтурніру (5~6 запитань із теми уроку), решта учасників формується за вибором учнів. 5~б осіб (оптимальна кількість дітей у групах) розміщуються на­вколо стола. Лідер групи отримує та оголо­шує тему для обговорення та пропонує протягом хвилини по черзі висловити свої думки. Секретар фіксує ідеї. Головне -- кількість ідей. Кількість породжує якість. Мають право на існування й абсурдні, на перший погляд, думки. Не допускати кри­тики. Можливе запозичення чужих ідей з метою їх удосконалення. Важливо у процесі обговорення довести правиль­ність своєї думки, а також бажано дійти спільного висновку. Ідеї груп записуються на дошці. У процесі обговорення обґрун­товується остаточний вибір. Рефлексія: «Ця ідея допоможе нам...», «Ми дійшли думки, що...», «У ході обговорення я заці­кавився...».

   Вид роботи активізує інтелектуальні здібності дітей, розвиває фантазію, вироб­ляє вміння толерантно ставитись до чужих думок. Ця діяльність потребує певної під­готовки класу, ознайомлення учнів із пра­вилами «мозкового штурму». Доцільно використовувати у 3-4 класах.

Акваріум

   Поділ на групи аналогічно попередній вправі. Одна з груп займає місце в центрі класу, отримує завдання для обговорення, виконання (дискусія або «мозковий штурм», рольова гра, інсценізація). Протя­гом 3-5-ти хвилин відбуваються розгляд ідеї, виконання завдання, після чого — ко­ротке обговорення того, що почули всім класом. Потім місце за центральним сто­лом займає інша група. Рефлексія: «Я ро­бив це для того, щоб...», «Я відчував, що...».

   Цей вид роботи можна використовува­ти на підготовчих етапах до введення більш складних інтерактивних технологій.

Навчаючи —учусь

   Суть прийому полягає в тому, що кожен учень може передати свої знання іншим ді­тям та отримати від однокласників нову для себе інформацію у процесі спілкування.

   Кожна група має певний обсяг інфор­мації, розділеної на частини та записаної на окремих індивідуальних аркушах. За певний час діти повинні засвоїти свою час­тину інформації та поділитися з іншим учасником групи. Спілкуватись потрібно тільки з одним учасником. Таким чином, усі діти у групі засвоюють певну суму знань. Потім групи обмінюються делегата­ми, які навчають дітей іншої групи того, що вивчили самі.

   Прийом виявився дуже ефективним при узагальненні матеріалу з обраної теми, закріпленні та повторенні вивченого. Стимулює в учнів бажання до навчальної діяльності, створює ситуацію успіху.

   Рефлексія: «Я дізнався багато нового завдяки тому, що...».

«Мікрофон»

   Цей прийом може використовуватись як у груповій, так і у фронтальній роботі з учнями, може стати частиною інших інте­рактивних прийомів («Мозкова атака», «Акваріум» тощо). Полягає у вільному висловлюванні ідей, думок або відповідей на запитання. Діти повинні дотримуватись певних правил: висловлюватись по черзі й тільки в символічний (іграшковий) мікро­фон, не перебивати та не критикувати інших.

   Даний вид роботи дозволяє виховувати в учнів уміння вислуховувати інших, ба­жання ділитися своїми думками.

   Рефлексія: «Коли я висловлювався в мікрофон, я ...»

   Ефект від використання інтерактивних прийомів максимальним буде тільки тоді, коли сам учитель глибоко усвідомить суть і необхідність такої роботи, при цьому врахує вікові особливості та рівень розвит­ку учнів класу.

   Демократизація навчання, що є потре­бою суспільства, неможлива без осучаснення уроку. Уроку, який проводиться для учнів і заради учнів. Майстерність учителя сьогодні полягає у творчому підході до конструювання уроків, у постійному прагненні підвищити ефективність на­вчально-пізнавальної діяльності шляхом новітніх організаційних форм. При цьому значущою залишається реалізація на уроці виховних, розвивальних та освітніх завдань.